Чому голодом вбивали українців?
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У 1931 році Сталін, здавалося, мав би святкувати перемогу. Більшість селян врешті-решт змусили вступити до колгоспів. Держава отримала повний контроль над результатами їхньої праці. Того року із колгоспів було “викачано” майже весь вирощений урожай та експортовано за кордон рекордні обсяги зерна.
До літа 1932 року знову піднімається масштабна хвиля селянських протестів і голодних бунтів. Селяни, що вже почали масово голодувати, тепер боролися не тільки за свою землю, а й за власне життя. За сім місяців 1932 року понад 56% протестних виступів, що відбулися в СРСР, припадало на Україну. Розпочинається новий масовий вихід селянських господарств із колгоспів.
У колгоспах селяни остаточно втратили інтерес до результатів своєї роботи. Вони розуміли, що всю вироблену ними продукцію вилучать. До того ж, колгоспами часто керували некомпетентні комуністи, які лише виконували вказівки із центру. Продуктивність праці упала катастрофічно. Колгоспна система виявилася повним банкрутом.
Комуністичне керівництво усвідомило, що за два роки колективізації в Україні не досягнуто жодної із поставлених цілей. Виробництво сільськогосподарської продукції впало, опір тривав, селянська ментальність залишалася сильною, як і 10 років тому. Партійці з числа націонал-комуністів на місцях почали виявляти невдоволення політикою партії.
Становище було крихким, особливо на тлі успіхів індустріалізації та колективізації в інших регіонах Радянського Союзу. Невдачу вище партійне керівництво пояснювало саботажем не лише українських селян, а й з боку місцевих комуністів та національної інтелігенції. На переконання партійної еліти, усі вони перебували під впливом “самостійницької буржуазної ідеології”.
Події Української революції та проголошення Української Народної Республіки, як політичної альтернативи, добре пам’ятало населення. Це дуже непокоїло компартійну верхівку. Адже Україна була другою за величиною і значенням республікою Радянського Союзу.
Економічна доцільність відійшла на другий план. Сталін вимагав вирішити всі проблеми одним махом – подолати опір селян, інтелігенції та націонал-комуністів у владі, провчити непокірних та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських» людей. Зробити це можна було лише шляхом масового винищення. Але все ж таки, нові репресивні механізми повинні були створити ілюзію, що влада як і раніше окремо переслідує соціальних ворогів, а окремо – національних.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
